13/19 22.01.2020
117 Д-2 .01.2020
Тема 1: Органічна хімія. Теорія будови органічних сполук. Ізомерія.
1. Поняття про оргічну хімію, основні поняття.
2. Органічні речовини в живій природі.
3. Теорія хімічної будови органічних сполук. Залежність властивостей органічних речовин від хімічної будови.
4. Гібридизація атомів карбону. Взаємний вплив атомів у молекулі.
5. Багатоманість органічних сполук. Ізомерія органічних речовин.
6. Класифікація органічних сполук.
7. Номенклатура органічних сполук.
Чи можливо
1. Поняття про оргічну хімію, основні поняття.
2. Органічні речовини в живій природі. ( [5] с. 10)
3. Теорія будови органічних сполук Бутлерова.([5] с. 15)3. Гібридизація атомів карбону. ( [5] с.18)4. Молекулярні, електронні, повні структурні та напівструктурні формули. ( [5] с.24)5. Ізомерія органічних речовин. ( [5] с.26)
Домашнє завдання:
1. Запишіть хімічною формулою:
октен;
пентін;
циклопропан;
бензен.
2. Визначте відсотковий склад етену: w(C)=? w(H)=?
До другого заняття готуємо номерклатуру та класи сполук, типові завдання на самостійну - див. Д/з!!!
3. За бажанням (та на високий бал)) підготуйте питання теми №2 Природні джерела вуглеводнів. Використовуйте матеріал з сайту, або з підручника за 10 клас автор Буринська до 2018р
Рекомендована література:
1. Попель П.П. Хімія, 10кл.:Підруч.для загальноосвіт. навч.закл.– К.: ВЦ «Академія», 2010.–208с.:іл.
2. Буринська Н.М., Величко Л.П. Хімія, 11 кл.:Підруч.для загальноосвіт. навч.закл.– 2-ге вид., перероб. та доп. –К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2008.–176с.:іл.
3. Ярошенко О.Г., Хімія, 10 клас.: Підручник для закладів загальної середньої освіти – К.: УОВЦ «Оріон», 2018. – 2005 с.: іл.
4. Буринська Н.М., Величко Л.П. Хімія, 10 кл.:Підруч.для загальноосвіт. навч.закл.– 2-ге вид., перероб. та доп. –К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004.–192с.:іл.
5. Методичний посібник з Хімії для студентів І курсу розділ «Органічна хімія»
Студент/студентка:
Знаннєвий компонентназиває десять членів гомологічного ряду алканів (СН4 – С10Н22); розуміє належність речовин за їхнім складом до вуглеводнів, оксигеновмісних, нітрогеновмісних сполук.
пояснює суть явища ізомерії; залежність властивостей речовин від складу і будови їхніх молекул на основі положень теорії будови органічних сполук;
наводить приклади органічних сполук із простими, подвійними, потрійними карбон-карбоновими зв’язками.
Діяльнісний компонентскладає молекулярні, структурні і напівструктурні формули метану та дев’яти його гомологів (С2Н6 – С10Н22), етену, етину, метанолу, етанолу, гліцеролу, етанової та аміноетанової кислот; рівняння реакцій: горіння (повного окиснення) вуглеводнів; заміщення для метану (хлорування); приєднання для етену й етину (галогенування, гідрування); що описують хімічні властивості етанової кислоти (взаємодія з індикаторами, металами, лугами, солями з точки зору електролітичної дисоціації).
характеризує суть теорії будови органічних сполук;
розв’язує задачі на виведення молекулярної формули речовини за масовими частками елементів, обґрунтовуючи обраний спосіб розв’язання.
Ціннісний компонент
обґрунтовуєзастосування метану, етану, етену, етину; роль органічних сполук у живій природі;
оцінює вплив на здоров’я і довкілля окремих органічних речовин;
висловлює судження щодо необхідності знань про органічні сполуки для їх безпечного застосування.
Підготовка до заняття: 1. Запищіть тему заняття та питання до теми. 2. Під час пояснення матеріалу занотовуйте виділений матеріал.
Практична робота №1
Тема: Моделювання молекул органічних речовин.
Мета: на прикладі моделей органічних речовин із пластиліну скласти уявлення про внутрішньо молекулярну будову органічних сполук та взаємодію атомів, закріпити положення теорії Бутлерова, примінити на практиці отримані у 9 класі знання про органічні сполуки та їх властивості.
Обладнання та матеріали: таблиця Менделєєва, пластилін, сірники.
Хід роботи:
1.Пригадайте правила роботи із хімічними речовинами у кабінеті хімії.
2. Із пластиліну та сірників або зубочисток зробіть кулько-стрижньові моделі запропонованих органічних сполук: метан, етан, етилен, ацетилен, бензен. Використайте пластилін двох різних кольорів. Кулькі карбону та гідрогену робіть різного розміру.Для виконання завдання студенти діляться на підгрупи, конструюють моделі обраної речовини, та пояснюють властивості речовини, виходячи з її будови.
3. Завдання: пригадайте якісну реакцію на запропоновану речовину, та її хімічні властивості.
4. Студенти роблять висновки: щодо залежності будови речовини та її властивостей. Хід заняття:
Вступ
Нас оточує безліч різноманітних речовин. Властивості, будова, походження цих речовин дуже різні. Спочатку всі відомі речовини хіміки поділили на три групи: мінеральні, рослинні і тваринні. Вивчаючи ці речовини швецький хімік Берцеліус прийшов до висновку, що між рослинними і тваринними речовинами немає суттєвих відмінностей. Він запропонував назвати їх «органічними», оскільки містяться в організмах. Так виникла «Органічна хімія».
Що таке органічна хімія і що вона вивчає?
Органічна хімія – наука, яка вивчає будову, фізичні та хімічні властивості, реакційну здатність органічних сполук рослинного чи тваринного походження, розроблення методів синтезу органічних сполук різних класів як природних, так і синтетичних; вивчення механізмів хімічних реакцій та тих закономірностей, яким вони підлягають.
Термін «органічна хімія» вперше запровадив в 1806 році шведський хімік Берцеліус. Вважалось, що всі органічні речовини можуть бути синтезовані тільки в живих організмах. Думали, що вони утворюються тільки під дією особливої «життєвої сили», яка існує лише в живій природі: в організмі тварин і в рослинах, таку теорiю називали вiталiстичною.
Спростували ці уявлення такі події:
– Німецький дослідник Фрідріх Велер (1828 р) вперше синтезував сечовину.
– Німецький хімік Кольбе (1845 р) синтезував оцтову кислоту.
– Француз Бертло (1851 р) синтезував бензол, фенол, нафталін, тваринний жир.
– Росіянин Олександр Михайлович Бутлеров (1961) синтезував цукристу речовину.
Ці синтези стали початком бурхливого розвитку органічної хімії.
1. Органічні речовини в живій природі.
Органічні речовини – це сполуки, в основі яких знаходиться карбоновий скелет та складаються з елементів органогенів ( C, H, O, N)
Органічні речовини – це сполуки Карбону з іншими елементами, що виникли в живих істотах або є продуктами їхньої життєдіяльності. Органічні сполуки присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах. У складі органічних сполук переважають органогенні хімічні елементи (Гідроген, Оксиген, Нітроген і Карбон). Ковалентно зв’язані атоми Карбону утворюють ланцюжки або ряди кілець (так званий скелет молекули).
До складу клітин входять різні органічні сполуки: ліпіди, вуглеводи, білки, нуклеїнові кислоти тощо. Органічні молекули можуть мати високу молекулярну масу. Зокрема, молекулярна маса більшості білків становить від 6000 до 1 000 000, деяких нуклеїнових кислот – сягає кількох мільярдів дальтонів (1 дальтон відповідає 1/12 атомної маси ізотопу карбону 12С, тобто 1,67•10-24 г). Високомолекулярні органічні сполуки можуть складатися з великої кількості однакових чи різних за хімічною будовою ланок (простих молекул – мономерів). Такі сполуки називають біополімерами, або макромолекулами. Наприклад, молекули білків складаються із залишків амінокислот, нуклеїнових кислот – з нуклеотидів, а складних вуглеводів (полісахаридів) – з моносахаридів.
Ліпіди – це низькомолекулярні речовини з гідрофобними властивостями. Вони нерозчинні у воді, але добре розчинні в органічних розчинниках: ефірі, бензині, хлороформі.
У різних органах і тканинах вміст ліпідів неоднаковий: дуже багато їх у нервовій тканині, печінці, серці, нирках, насінні, плодах. За хімічною будовою – це складні сполуки трьохатомного спирту гліцерину і високомолекулярних жирних кислот: пальмітинової, стеаринової, олеїнової. Всі жирні кислоти поділяються на насичені і ненасичені.
На сьогодні всі ліпіди поділяються на нейтральні – жири і жироподібні речовини – ліпоїди (віск, фосфоліпіди, ліпопротеїди, гліколіпіди, терпени, стероїди).
Різноманітність ліпідів. Серед ліпідів розрізняють прості та складні. До простих ліпідів належать речовини, зі сполучених між собою залишків жирних кислот (або альдегідів) і спиртів, наприклад жири та воски. Складні ліпіди – сполуки, утворені взаємодією молекул простих ліпідів з іншими речовинами: ліпопротеїди (сполуки ліпідів і білків), гліколіпіди (ліпідів і вуглеводів), фосфоліпіди (ліпідів і ортофосфатної кислоти).
Жири – складні естери, утворені триатомним спиртом гліцерином і трьома залишками жирних кислот. Вони відкладаються у вигляді жирових включень у рослинних і тваринних клітинах. Підвищений вміст жирів (до 90%) характерний для клітин нирок, підшкірної клітковини, жовтого тіла членистоногих. У деяких рослин (соняшника, волоського горіха, маслин) жирів багато в насінні та плодах.
Воски виконують здебільшого захисну функцію. У ссавців віск виділяють лоєві залози шкіри: вони надають шкірі еластичності і зменшують зношення волосяного покриву. У птахів віск секретує куприкова залоза, розташована над основою хвоста. Її секрет надає пір’яному покриву водовідштовхувальних властивостей (пригадайте: ця залоза добре розвинена саме у водоплавних птахів). Восковий шар вкриває листки наземних рослин і поверхню зовнішнього скелета членистоногих – мешканців суходолу, запобігаючи надлишковому випаровуванню води з поверхні тіла. Добре розвинені восковидільні залози, розташовані в черевці медоносних бджіл-робітниць, з воску бджоли будують стільники. Віск широко використовують у медицині, промисловості та інших сферах діяльності людини.
Ще одна важлива група ліпідів – гідрофобні спирти стероїди. Карбоновий ланцюжок стероїдів утворює декілька кілець, тому вони належать до так званих циклічних органічних сполук. Стероїдну природу, зокрема, мають статеві гормони людини – естрогени (жіночі) та андрогени (чоловічі), а також гормони надниркових залоз (кортикостероїди). Один з найвідоміших стероїдів – холестерин. В організмі ссавців і людини він слугує попередником під час синтезу статевих гормонів. У плазмі крові холестерин перебуває у вигляді складних естерів з жирними кислотами, які він транспортує. Холестерин синтезують клітини печінки;
Вуглеводи – органічні речовини, до складу яких входять С, О, Н. Загальна формула Сn(Н2О)n. Всі вуглеводи поділяються на моносахариди і полісахариди. Моносахариди – прості цукри, що складаються з однієї молекули і являють собою тверді, кристалічні речовини, розчинні у воді і солодкі на смак.
У залежності від кількості вуглецевих атомів, що входять до молекули моносахариду, розрізняють:
- триози – мають 3 атоми;
- тетрози – 4 атоми;
- пентоди – 5 атомів;
- гексози – 6 атомів.
Моносахариди здебільшого мають загальну формулу СnH2nOn. Вони можуть містити від 3 до 10 атомів Карбону. У природі найпоширені гексози та пентози. Приклад гексоз: глюкоза, фруктоза. Ці сполуки надають солодкого смаку плодам, меду, а глюкоза – важлива складова метаболізму. До пентоз належать рибоза і дезоксирибоза, що входять до складу відповідно рибонуклеїнових (РНК) і дезоксирибонуклеїнової (ДНК) кислот. Моносахариди добре розчиняються у воді.
Білки – це нітрогеновмісні органічні сполуки, які складаються із залишків α –амінокислот з'єднаних пептидними зв'язками.
Встановлення структури білків – дуже складна проблема, тому що вони характеризуються не лише хімічним складом, а й порядком чергування амінокислотних ланок у поліпептидному ланцюгу.
Уперше термін “білки” було застосовано за аналогією з яєчним білком французьким фізіологом Ф. Кейе в 1747 р. Пізніше, в 1838 р., дослідником Н. Мульдером білки були названі протеїнами. Нині у літературі використовуються обидва терміни. Білки є найважливішими в біологічному відношенні і найскладнішими за своєю хімічною структурою сполуками. Вони становлять структурну і функціональну основу всіх живих організмів.
Амі́нокисло́ти – органічні сполуки, які одночасно містять у своєму складі аміно- (-NH2) та карбоксильну (-СООН) групи. Амінокислоти є мономерними одиницями білків, у складі яких залишки амінокислот з'єднані пептидними зв'язками. Більшість білків побудовані із комбінації дев'ятнадцяти «первинних» амінокислот, тобто таких, що містять первинну аміногрупу, і однієї «вторинної» амінокислоти або імінокислоти (містить вторинну аміногрупу) проліну, що кодуються генетичним кодом. Їх називають стандартними або протеїногенними амінокислотами. Крім стандартних в живих організмах зустрічаються інші амінокислоти, які можуть входити до складу білків або виконувати інші функції.
Органічна хімія може бути визначена також як хімія вуглеводнів та їх похідних. Хоча таке визначення більш чітко відображає зміст предмета органічної хімії, однак і воно не дає можливості провести різкий кордон між органічними і неорганічними речовинами.
Невдачі численних спроб знайти цю межу привела багатьох хіміків до думки, що хоча неорганічні сполуки слід розглядати як строго самостійні групи, відмінність між ними досить важко визначити. Ці невдачі пояснюються прагненням дати формально-логічне визначення органічної хімії, відшукати різку грань між нею та неорганічної хімією. Таке завдання помилкова в самій її постановці і принципово нерозв’язна. Так як в природі все явища взаємопов’язані, то природно, що грубе відсікання однієї галузі науки від іншої неможливо.
Між суміжними науками існують природні діалектичні переходи. Зокрема, на кордоні між органічними та неорганічними сполуками знаходяться такі речовини, як сода, сірковуглець, сечовина, оксид вуглецю (IV) і т. д., які можна з рівним правом розглядати в якості як органічних, так і неорганічних сполук.
Місце органічної хімії серед інших наук визначається не тільки її сусідством з неорганічної хімією. Вивчаючи складні органічні речовини, які відіграють важливу роль у життєдіяльності тварин і рослинних організмів, органічна хімія тісно стикається і з біологією. У прикордонній між цими двома науками області виникла і успішно розвивається нова молода наука – біологічна хімія. Нарешті, внаслідок все розширюється в даний час застосування фізичних методів дослідження органічних речовин тісніше стає зв’язок органічної хімії з фізикою.
Найважливіші причини виділення органічної хімії в окрему науку полягають в наступному:
1. Число відомих органічних сполук (близько 5 мільйонів) значно перевищує число з’єднань всіх інших елементів періодичної системи Менделєєва. В даний час відомо близько 650 тисяч неорганічних сполук, приблизно 200 тисяч нових органічних сполук отримують зараз в один рік. Це пояснюється не тільки тим, що хіміки особливо інтенсивно займаються синтезом і дослідженням органічних сполук, а й особливою здатністю елемента вуглецю давати сполуки, що містять практично необмежене число атомів вуглецю, пов’язаних в ланцюги і цикли.
2. Органічні речовини мають виняткове значення внаслідок їх вкрай різноманітного практичного застосування, а особливо тому, що вони відіграють важливу роль у процесах життєдіяльності організмів.
3. Є істотні відмінності у властивостях і реакційної здатності органічних сполук від неорганічних, внаслідок чого виникла необхідність у розвитку багатьох специфічних методів дослідження органічних сполук.
Історія розвитку органічної хімії
Органічна хімія як наука оформилася на початку XIX ст., Проте знайомство людини з органічними речовинами і застосування їх для практичних цілей почалось ще в глибоку давнину.
• Першою відомою кислотою був оцет, або водний розчин оцтової кислоти.
• Давнім народам було відомо бродіння виноградного соку;
5. Багатоманість органічних сполук.
Як вам уже відомо, у складі живих організмів містяться органічні речовини. Різноманітність живої природи вимагає й наявності відповідного числа органічних речовин.До органічних сполук належать не тільки природні речовини, які отримуються при розвитку рослин, або в результаті життєдіяльності тварин, але і багато штучно отриманих в лабораторії речовин.До складу органічних молекул органічних речовин поруч з вуглецем входять деякі хімічні елементи. Це насамперед водень, кисень, азот, сірка, галогени і фосфор. Інші елементи рідко зустрічаються в органічних сполуках; органічні речовини, які містять благородні гази, невідомі.Залежно від будови вуглецевого ланцюга органічні сполуки поділяються на дві великі групи: ациклічні і циклічні. Ациклічні сполуки називають ще сполуками жирного ряду, або аліфатичними. До них належать всі вуглеводні та їх похідні, в молекулах яких немає кілець або циклів, а є тільки так звані «відкриті ланцюги» вуглецевих атомів. Ациклічні сполуки поділяються на насичені вуглеводні гомологічного ряду метану і ненасичені сполуки, в молекулах яких між вуглецевими атомами є кратні (подвійні або потрійні) зв'язки. Циклічні сполуки поділяють на карбоциклічні (цикли складаються тільки з атомів вуглецю) та гетероциклічні (в цикли, крім атомів вуглецю, входять інші атоми, найчастіше азоту, сірки, кисню). Карбоциклічні органічні сполуки, в свою чергу, поділяються на аліциклічні і ароматичні. До аліциклічних сполук належать всі карбоциклічні вуглеводні крім ароматичних сполук, до ароматичних — бензол, нафталін, антрацен тощо та їх похідні.Органічні сполуки залежно від складу і будови поділяють на класи. Заміщенням атомів водню у молекулах вуглеводнів на інші атоми або групи атомів (функціональні групи) можна добути інші класи органічних сполук даного ряду. Функціональні групи, окремі атоми-замісники, на які заміщено атом водню в молекулі органічної сполуки, визначають типові хімічні властивості цих сполук. ( для прикладу основні класи наведені у таблицi на стр. 35.)
7. Класифікація органічних сполук.
Всі органічні сполуки поділяються на два типи: ациклічні та циклічні. До ациклічних (аліфатичних) відносять сполуки з відкритим (незамкненим) ланцюгом. За будовою карбонового ланцюга молекули поділяють на аліфатичні насичені і ненасичені сполуки. Насичені містять лише прості зв’язки атомів Карбону, а ненасичені – мають кратні (подвійні та потрійні) зв’язки атомів Карбону. В межах кожного з рядів органічні сполуки поділяються на класи. Сполуки, молекули яких складаються з атомів Карбону та Гідрогену, утворюють клас вуглеводнів. При заміщенні у вуглеводнях одного чи кількох атомів Гідрогену на відповідну функціональну групу утворюються інші класи функціональних органічних сполук. Класифікація за функціональною ознакою.Функціональна група – структурний фрагмент молекули, який визначає її хімічні властивості. За кількістю та однорідністю функціональних груп органічні сполуки поділяються на монофункціональні (містять одну функціональну групу), поліфункціональні (містять кілька однакових груп) та гетерофункціональні (містять декілька різних функціональних груп).Органічнісполукиo Вуглеводні§ Ациклічніз'єднання§ Граничнівуглеводні (алкани) § Ненасиченівуглеводні§ Алкени§ Алкіни§ Алкадіени (дієновівуглеводні) § Циклічнівуглеводні§ Карбоцікліческіхз'єднання§ Аліциклічні з'єднання§ Ароматичнісполуки§ Гетероциклічнісполукиo Іншікласиорганічнихсполук§ Спирти, Феноли§ Альдегіди, Кетони§ Карбоновікислоти§ Складніефіри§ Жири§ Вуглеводи§ Моносахариди§ Олігосахариди§ Полісахариди§ Мукополісахариди§ Аміни§ Амінокислоти§ БілкиНуклеїновікислоти
8. Номенклатура органічних сполук.
Хімічна номенклатура – сукупність назв індивідуальних хімічних речовин, їх груп і класів, а також правила складання цих назв.Система найменувань хімічних сполук тривалий час розвивалася хаотично, найменування давалися в основному першо-відкривачами будь-яких з'єднань. Багато речовин відомі настільки давно, що походження їх найменувань носить легендарний характер.
Номенклатура органічних сполук – система назв сполук органічної природи, а також правила складання цих назв. Застосовують тривіальну, раціональну і міжнародну номенклатуру.Тривіальні, або емпіричні, назви органічних сполук відображають природні джерела сполук (мурашина, лимонна кислоти, сечовина, кофеїн), характерні властивості (кокадил, пікринова кислота), способи добування (пірогалол, піровиноградна кислота) або ім’я першовідкривача (реактив Гриньяра, кетон Міхлера). Тривіальні назви часто застосовують у техніці, а також для позначення складних сполук і нових сполук невстановленої будови. Ці назви не відображають реальної хімічної будови, їх кількість значна і продовжує зростати.
8.1. Історія хімічної номенклатури
Історично сформовані "власні імена" виділяють як тривіальні назви.
Вони не випливають з будь-яких єдиних систематичних принципів, не висловлюють будови з'єднання і надзвичайно різноманітні. Наприклад: рудничний газ, винний спирт, ванілін.
Раціональна номенклатура лежить в основі номенклатури неорганічних сполук, і часто всю сучасну номенклатуру називають раціональною. Це може створювати певні труднощі, тому що для органічних сполук існує окрема раціональна номенклатура, значно відрізняється від сучасної. Так, етан в раціональній номенклатурі має назву метілметан.Систематична номенклатура будь-яка номенклатура, що має в основі будь-яку систему. Тому всі наукові номенклатури, за винятком системи тривіальних назв, є систематичними. Проте слід пам'ятати, що в 1951 році в СРСР групою вчених під керівництвом А. П. Терентьєва була запропонована оригінальна "систематична номенклатура", заснована на суворому єдиному принципі іменування органічних сполук. Поширення вона не отримала через значних відмінностей від звичних найменувань.
Женевська номенклатура органічних сполук. 19-22 квітня 1892 на Женевському конгресі Міжнародної комісії для реформи хімічної номенклатури були прийняті правила номенклатури, званої Женевської. Це були перші науково обґрунтовані правила, до теперішнього часу закладені в ній принципи є найбільш точними і зберігають актуальність. Неповна розробленість цієї номенклатури для сучасного стану органічної хімії не дозволяє однозначно застосовувати її для найменувань складних з'єднань.
Різноманітність номенклатурних систем органічних сполук і виникають через це труднощі в науковій та практичній діяльності привели до того, що в 1947 на нараді ІЮПАК в Лондоні було ухвалено рішення про перегляд існуючих на той момент правил та вироблення нових міжнародних правил номенклатури. Створена комісія виробила такі правила, і в 1957 вони були опубліковані під назвою Правила номенклатури органічних сполук IUPAC 1957. Ці правила набули широкого поширення.
3.2. Сучасний стан Сучасна номенклатура хімічних сполук в основному базується на правилах ІЮПАК (IUPAC), які розроблялися починаючи з 40-х років XX століття. Правила ІЮПАК визначають загальні принципи і прийоми побудови назв сполук і періодично переглядаються. Найбільш значні зміни вводилися в 1979 і в 1993 роках. У конкретних випадках розробляються національні номенклатури враховують номенклатурні традиції та особливості мови. У російській хімічної номенклатурі спостерігається поступове наближення до структури та семантиці англійської, що пов'язано зі збільшенням частки англомовної хімічної інформації, що почався в кінці ХХ століття і з розвитком Інтернету, ще більше ця тенденція виражена в новій українській хімічній номенклатурі.При вивченні величезної сукупності різних класів органічних речовин необхідна систематична номенклатура – об’єднувальна міжнародна система назв, якою стала номенклатура IUPAC. (IUPAC розшифровується як International Union of Pure and Applied Chemistry – Міжнародний союз теоретичної та прикладної хімії).
Об’єднання принципів і правил такої номенклатури носить назву систематична номенклатура. Слід відмітити, що назви для складних за структурою сполук відповідно до правил IUPAC іноді бувають надзвичайно громіздкими, тому для спрощення допускається використання тривіальної номенклатури.
Згідно з положеннями IUPAC для утворення назв органічних сполук розроблено вісім способів, але найвідомішими є чотири з них.
1. Замісниковий метод номенклатури IUPAC, в якому основою назви найчастіше є відповідний вуглеводень, а всі інші фрагменти в структурі молекули розглядаються як замісники атомів Гідрогену, наприклад, похідні бензену С6Н6 і метану СН4, в яких функціональними групами (Br і NH2) заміщено по одному атому Н.
Перевірте свої знання:
Поміркуйте, яки слова потрібні замість крапок в реченнях:
1 .Органічна хімія – це наука про сполуки ... їх будову і властивості.
2. На початку ХХст. всі речовини вчені поділили на мінеральні та ...
3. До складу органічних речовин входять елементи: C, H, O, N, їх називають елементами ... .
4. Галузь науки, що вивчає органічні ... називають ... хімією.
5. Органічних речовин за кількість значно ... ніж неорганічних.
6. Вчений Велер вперше в 1828р синтезував …. з неорганічних речовин.
7. З розвитком органічної хімії виникла промисловість ... синтезу.
8. Назва "органічна хімія" походить від ... … .
ความคิดเห็น