№ 1. Адаптації організмів.

11 Б 11.01.2021

13/19 14.01.2021

14/15 12.01.2021

17 Д-2 15.01.2021

18 А-1 11.01.2021

18 А-2 11.01.2021

Вітаю, цією темою ви розпочинаєте вивчення нового підручника: Біологія екологія 11 клас Шаламова. Тому на цей раз вже потрібно приносити підручник на заняття та користуватися в процессі пояснення та виконання завдань.

Адаптації організмів.

1. Адаптація, як властивість біологічних систем. ( [4] с.5-8) на 12б

2. Вплив середовища на організм. ([4] с.8) на 10б

3. Адаптації як наслідок природного добору. ([4] с.11-14) на 12 б

4. Преадаптація та постадаптація. ([4] с.14-15) на10 б

5. Стратегії адаптування. ([4] с.17-22) на 12 б

6. Молекулярні та клітинні адаптації. ([4] с. 24-29) на 12 б

[4] - це код підручника Шаламов Біологія екологія 11кл.

Д/з

11 Б

12/16

13/19

17 Д-2 1. минулого заняття не писали перевірочну про віруси. Зверніть увагу, що в темі 7 присутні питання щодо вірусів. 2. На занятті не розібрали питання теми 8, потібно їх підготувати до 17.02. Сторінки по підручника за 11 кл вказані у дужках.

18 А-2

Адаптації організмів.

1. Адаптація, як властивість біологічних систем.

( [4] с.5-8)

Адаптація — це пристосування в процесі еволюції будови, функцій, поведінки організмів (особин, популяцій видів) до певних умов існування.

адаптація організмів та їх угруповань до довкілля якраз і є метою еволюційного процесу, оскільки чим краще є пристосованою біологічна система до умов свого існування, тим вона більш еволюційно успішна.

Форми прояву адаптацій:

I. За рівнем організації живої матерії адаптації поділяють на:

а) організмові;

б) популяційно-видові;

в) біоценотичні.

II. За проявом ознак:

а) морфологічні; б) фізіологічні; в) біохімічні; г) поведінкові.

Фізіологічні адаптації — це комплекс фізіологічних реакцій, що лежать в основі пристосування організму до змін умов існування (освітлення, температури, барометричного тиску тощо).

Окрім адаптації як наслідку, тобто характеристики організму, нею часто називають і сам процес виникнення таких пристосувань — адаптування. Говорячи про виживання та відтворення організму, мають на увазі популяцію й вид загалом.

Тобто адаптації, що виникають на рівні молекул, клітин, органів чи організмів, повинні сприяти виживанню популяції й виду, а не окремого організму (хоча й не виключають останнього). Крім того, адаптації можуть з'являтися й на вищих за організмовий рівнях організації живого. Наприклад, кількість особин різних видів, популяції яких входять до складу екосистеми, буде змінюватися при появі в ній нового виду або зміні умов середовища. Але ми будемо розглядати адаптації саме на організмовому рівні організації живого.

Адаптація не обов'язково є рисою будови (морфологічною), як у зазначених вище прикладах із тюленем, ластівкою й соняшником. Наприклад, адаптацією може бути фізіологічна ознака. Так у рослин, що зростають на засолених ґрунтах (рис. 1.1, Б), вища концентрація солей у цитоплазмі, ніж у рослин звичайних ґрунтів, завдяки чому вони краще поглинають воду із землі1. Адаптація може бути й поведінковою, як-от гучне токування самців глухаря задля приваблення самок.

Ще однією властивістю адаптацій є те, що вони успадковуються. Тобто щоб уважати адаптацією певну ознаку, що має пристосувальну мету, вона повинна успадковуватися. Варто розрізняти адаптації й пристосувальні модифікації, яких організм набуває протягом життя. Так, наприклад, зростання кількості еритроцитів у крові людей, які починають мешкати у високогір'ї, має пристосувальну мету, але не успадковується. А от здатність збільшувати кількість еритроцитів у крові за нестачі кисню є повноцінною адаптацією. З другого боку, наявність сосків у чоловіків успадковується, але немає ніякого пристосувального значення. Тому перш ніж стверджувати, що певна характеристика є адаптацією, її потрібно добре проаналізувати. Однак переважна більшість рис організмів має пристосувальне значення.

Ще одна риса адаптацій — їх компромісність. Яскраво цю властивість демонструє співвідношення кількості нащадків і рівня батьківської турботи про них.

Так, у Ропухи зеленої кількість ікринок, які відкладає самиця (власне адаптація), сягає кількох тисяч, у жаби-повитухи — лише кілька сотень, а в суринамської піпи й того менше — близько сотні. Зелена ропуха після розмноження залишає ікру напризволяще, тоді як жаба-повитуха намотує стрічки з ікрою собі на лапи, а суринамська піпа носить ікру на спині. Тобто ропуха не витрачає багато ресурсів на охорону ікри й батьківську турботу про потомство, тоді як повитуха й піпа використовують значний обсяг ресурсів на захист майбутніх нащадків. Із цього випливає, що між ресурсами, що були витрачені на утворення великої кількісті ікринок, і ресурсами, що витрачені на догляд, установлюється певний компроміс.

Адаптації мають відносний характер - пристосування організму формується у відповідь до певних вимог навколишнього середовища. І, як наслідок, адаптації мають пристосувальне значення лише до цих умов. Якщо вони зміняться, то й пристосування втратить своє значення.

Яскравим прикладом є плоди дерева хікаро, що росте в Центральній Америці. Ці плоди мають настільки тверду оболонку, що тільки деякі з них можуть бути розгризені конями. Тому зазвичай насіння так і залишається всередині плоду під деревом, і не розповсюджується тваринами. Уважають, що колись гігантські травоїдні, які мешкали в цій місцевості (рис. 1.5, Б), були здатні розгризати плоди й виїдати м'якоть разом із насінням, поширюючи його зі своїми екскрементами. Але з їх вимиранням близько 10-15 тис. років тому плоди стало нікому розгризати, тому тепер цій рослині для розповсюдження насіння потрібно виробляти якісь нові адаптації. Або ж отрута змій діє на більшість їхніх природніх ворогів (наприклад, із родин собачих чи котячих), але не впливає на деяких інших тварин (наприклад, мангустів чи їжаків). Тож зміям для абсолютного захисту від усіх ворогів потрібні нові адаптації. А для вироблення таких пристосувань потрібен деякий час.

Приклади надзвичайних адаптацій у гусіні:

Attacus Atlas. Представитель семейства павлиноглазок, одной из крупнейших бабочек в мире с размахом крыльев до 24 сантиметров. Гусеница павлиноглазки атлас ест не только за себя, но и за будущую бабочку тоже — у той попросту не развит ротовой аппарат.

Acraga Coa — обитатель тропических лесов Центральной Америки, неболь

шая пушистая моль с размахом крыльев в 20 мм. Гусениц благодаря необычному внешнему виду зовут «мармеладными» или «жемчужными». «Бусинки» на её спине легко отламываются без вреда для самого насекомого — это защитный механизм как у ящерицы, отбрасывающей хвост.

Pipevine Swallowtail — североамериканская бабочка с черно-красной рогатой гусеницей откровенно демонического вида. Тем не менее, она абсолютно безопасна — если, конечно, вы не растение, которое она собирается съесть.

Hubbrad's Small Silkmoth, хотя и зовётся «малым» мотыльком, достаточно здоровый — с размахом крыльев до 7 сантиметров. Его гусеница, как и он сам, активна исключительно по ночам, когда её потрясающая окраска не так заметна для хищников.

Blue Morpho — ещё одна бабочка из Центральной Америки. Гусеницы этого вида известны за склонность к каннибализму, а из растений они предпочитают токсичные, накапливая в своём теле сильный яд. Хищники обычно обходят их стороной.

Flannel Moth, «фланельный мотылёк» полностью отвечает своему названию — он мягкий и пушистый на вид, и гусеницы ему под стать. Но не стоит пытаться погладить Flannel Moth — он скрывает острое ядовитое жало. Отрава не смертельна, но головная боль и температура гарантированы.

Cerura Vinula, он же вилохвост, он же шелкопряд-гарпия — крупная ночная бабочка из семейства хохлаток. Если потревожить её гусеницу, та примет особую угрожающую стойку — надует и поднимет передний конец тела, вытянет пахучие нити сзади и обрызгает обидчика едкой жидкостью.

Isa Textula — мотылёк из семейства слизневидок, они же бабочки-мокрицы. Гусеницы оставляют на поверхности листьев деревьев характерные зигзагообразные следы, а от хищников защищаются жалящими волосками по краю тела.

Isochaetes Beutenmuelleri — достаточно обычный мотылёк из тех же слизневидок, но его гусеница выглядит как настоящая драгоценность. Любоваться ею лучше на расстоянии — ядовитые волоски могут вызвать сильное раздражение кожи.

1. Адаптація, як властивість біологічних систем.

На сторінці 8 підручника біолоія екологія 11кл Шаламов, читаємо визначення "адаптація" та виписуємо його у зошит. З типами адаптацій, ознайомлюємось за матеріалом параграфа, вони знадобляться для характеризування адаптацій у різних огранізмів у Л/р№5.

2. Вплив середовища на організм.

Запишимо типи впливу середовища на організм.

3. Адаптації як наслідок природного добору.

У зошиті дати визначення: природному добору (с.11), адаптативна еволюція (с.11), дрейф генів (с.12), потік генів (с.12), усно вміти давати приклади.

4. Преадаптація та постадаптація.

У зошиті дати визначення: преадаптація та постадаптація (с.14, 15) усно наводити приклади.

Перерахувати у зошиті стратегії адаптування: (с.17-20) -активного -пасивного -уникнення -коадаптування Дати коротке роз"яснення.

5. Стратегії адаптування.

У зошиті дати визначення: адаптативна радіація (с. 20-22) усно наводити приклади.

https://www.youtube.com/watch?v=S4C1qCRWd44

6. Молекулярні та клітинні адаптації.

У зошиті дати визначення: молекулярні адаптації та клітинні адаптації (с.24-26) навести у зошиті приклади.

Молекулярні адаптації виникають при зміні у послідовності нуклеотидів, частіше за все це дуплікація генів (нова копія гена, що накопичує зміни).

Пояснення:

Дуже часто це зміни негативного характера, також трапляються нейтральні, а іноді виникають позитивні.

Якщо зміна генів призводить до покращення адаптивності організма, цей ген передається далі нащадкам і закріплюються у генофонді.

Логічно що гени з негативною мутацією, будуть призводити до загибелі організму, і будуть зникати з генофонду виду.